Depeshe Mode

Почав читати “Капітал” Сергія Жадана. І вирішив що мабуть напишу відгук одразу, додаючи коментарі та враження по ходу п’єси. Бо дійсно це щось суцільно інше. Якщо деякі книжки їсиш як торт, деякі - як хліб. Розуміння контексту та змислів приходить з процесом пережовування інформації. А тут - пиво. Літературне пиво, ллється рікою, сторінки просто поглинаються великими ковтками. Дуже і дуже плинна манера викладання, ти ані секунди не втрачаєш. Замість фактів ти літрами поглинаєш враження та почуття так, наче сам там. Продовжую “Depeshe Mod” і ось бачите, не втримався і вже є чим поділитись. Це означає - я вражений. Автор дійсно талановитий.

Дочитав до кінця. Якщо це пиво, то наше рідне, “Студентське” або “Монастирське” від Роганьского пивзаводу.

Враження різне. Дуже круто було зануритись і дійсно відчути як воно було там. З іншого боку, яскраво описане життя не дуже розумних підлітків з різними моральними травмами. Такі персонажі були, але сказати що їх було аж багато - не можу. Як харків’янин того ж самого віку, я бачив це, і дійсно завжди було цікаво що там в головах.

Пара цитат на згадку:

“Я ніколи не буду думати про те, що все могло бути інакше, що все залежало від мене і було в моїх руках, що це насправді я формував свій шлях і правив обставини навколо себе, ось про це я не подумаю ніколи в житті. Все могло бути лише так, так і ніяк інакше, та навіть так — воно могло й не бути, велике щастя, що все відбулось бодай якось, склалось більш-менш …”

“ … радість і спокій тримаються саме на великому логічному поєднанні тисячі нікому не потрібних, аномальних шизофренічних штук, які, сполучившись у щось єдине, дають тобі, врешті-решт, повне явлення про те, що таке щастя, що таке життя, і головне - що таке смерть.”